Село Зелене Поле було засновано у 1873 році. Його заснували німці переселенці голландського походження, які в 1788 році, за сприяння російській імператриці Катерини ІІ переселилися з Германії на острів Хортиця. Земля Зеленого Поля була куплена у землевласника Шляхтина. Село мало 2000 га., а це було 40 дворів по 50 га на двір. Після того як було ліквідовано кріпацтво поміщикам стало важче, і нашим пращурам вдалось по відносно низькій ціні купити землю. Оскільки спадщина припадала на молодшого сина купувалися нові землі, а безземельний був батрак.
«Не легкий шлях пройшли наші пращури на пустому місці у дикому степу, де вовки та шакали вили, та змії повзали, починаючи нове життя». В 1873 році разом з зеленим полем німці заснували такі села як: Кам’яне Поле та Нова Хортиця. З самого початку заснування села було побудовано Церквою (кірху), самі ж німці були християнами менонітського напрямку, що в свою чергу призвело до їх переселення в Росію. В 1875 році розпочала роботу школа, в якій вчилися діти з окрісних сел., і не лише німці, хоча саме викладання велося німецькою мовою.
На даний момент село Зелене Поле займає 800 га землі. Населення села складає до 1000 чоловік. В селі працює будівля церкви, яку було збудовано німцями. Біля села розташовано 2 ставки Новий і Старий. Працює школа, магазин, бар, пошта, тік, будинок-інтернат для психічнохворих людей. Не даремно село назвали Зеленим Полем. Воно багате на флору. Та все ж таки сільська молодь кожного року насаджує нові молоді саджанці.
Також наше село з’єднується з невеличким селом Кірово, розташоване на захід до 1го км від нашого села. Кірово в свій час було невеличким хутором.

1.2. Історія села Зелене Поле і окрісних сіл. Розташування.

Біля села Зелене Поле знаходиться кладовище, де поховано А.Фрезе, бабусю І.І.Фрезе.
Села Зелене Поле, Кам’яне Поле та Нова Хортиця розташовані в одному з геологічних розломів (Балка Приворотна), що багатий на різноманітні поклади, але як виявилося не промислових масштабів, хоч є деякі дані про поклади рідко земельних металів в районні села Кам’яне Поле, та на цей час вже закритий кар’єр, в якому добувалися уранові руди, за які фашистська Німеччина вела відчайдушну оборону в Велику Вітчизняну війну. Також виникнення цих сіл ми можемо тісно пов’язати з індустріальним розвитком Криворіжжя. Самі ці села виникають поблизу Чумацького шляху, які в свою чергу проходили повз Дике Поле, яке було малозаселене, а орієнтиром для чумаків серед безкраїх степів виступали скіфські та половецькі кургани-висоти, один з них могила Баба, розташований на північ від с. Зеленого Поля (5 км). В роки Великої Вітчизняної війни відбувалися воєнні дії. Зараз курган є меморіальним комплексом ВВв.
З часом повз с. Зелене Поле було прокладено Єкатерининську залізну дорогу, що була збудована завдяки О.М.Полю та надала значного поштовху в розвитку краю. Цікаво, що О.М.Поль мав німецькі корні в родослів'ї. Він відправив зібрані матеріали на Криворіжжі до Германії на дослідження і лише у 1873 році результати були доведені до уряду Росії. Дуже цікавий збіг обставин примушує мене задуматись та зробити припущення, що переселенці здогадувались про велику перспективу розвитку майбутнього Криворіжжя.
До дослідження покладів залізничних руд та інших корисних копалин Криворіжжя О.М.Поль підштовхнули два факти: архівні свідчення про мінеральні багатства і власне спостереження Поля під час археологічних досліджень в басейні річки Саксагань.
Для вирішення питання про будівництво залізниці Поль у складі делегації земств у листопаді 1873 року приїздить до Петербурга.
У квітні 1875 року царський уряд нарешті прийняв рішення про спорудження Криворізької залізниці (Катеринівської). Та тільки 18 травня 1884 року нову залізницю і міст через Дніпро було урочисто відкрито.
Виникнення поселень завжди супроводжується виникненням шляху та можливістю вільно користуватися водою. Перші переселенці спочатку оселилися на схилах балки, південніше на 1 км від нинішнього поселення. Це зумовлено було тим, що поблизу був струмок та Чумацький колодязь. З часом був викопаний новий колодязь. Пізніше таких колодязів було багато. Село починає будуватися на нинішньому місці. Доречи перший колодязь був викопаний на місці першої школи.

1.3. Завод Фрезе
В 1888 р. розпочинає роботу завод сільськогосподарського реманенту Фрезе крім цього будується цегельний завод, 3 млин, в тому числі і 1 паровий, будуються магазини, один з яких був дуже великий та з часом став одним з базових магазинів району. Тобто село поступово стає великою центральною садибою окрісних сіл, які з часом починають виникати поблизу (за традицією батьки будували своїм дітям будинки на в своєму селі) Високе Поле, Веселе Поле, Новопокровка, Маяк та інші. Високий рівень автоматизації та механізації німців поступово витісняє в сільському господарстві на той час існуючі Європейські поселення. Німці в свою чергу не жили лише в замкненому колі. Серед них було дуже багато досвідчених людей, які внесли в розвиток царської Росії величезний вклад. Як один з прикладів збудована перша підводна лодка Росії за сприяння німців, та подібних прикладів буде багато. Тобто вони були законослухняними громадянами держави, в якій проживали, як і вчила їх Біблія.
Поступово біля села розвивалися транспортні артерії, а це: з села Бурі Вуглі до сіл Зелене Поле та Веселе Поле біло прокладено Вузько лінійну залізну дорогу, а з Веселих Тернів до станції Пічугіно (юридична адреса заводу Фрезе, 3 км від с. Зелене Поле), було прокладено пряму дорогу та збудовано міст через р. Саксагань. Тобто саме с. Зелене Поле мало величезні перспективи розвитку, але події після 1917 р. докорінно змінили історію розвиту села.
Після революції завод Фрезе переходить до пролетаріату і за декілька років стає неприбутковим хоча до революції 1917 р. на заводі було створено всі умови для соціального розвитку села, створені робочі місця, будинки для робітників, шкала, після того як буревій зіпсував першу будівлю школи, переїжджає до двоповерхового приміщення заводу, де і працює за інтернат ним принципом. Іоганн Іоганнович Фрезе робив все, аби робітникам на заводі працювалося якомога краще, як приклад в 1905 р. робітники заводу висунули свої вимоги щодо робочого часу та оплати праці і це питання було дуже швидко вирішено. З часом на базі заводу було організовано навчання з автосправи всесоюзного значення, де навчалися люди з усієї України.

РОЗДІЛ 2. ОКРЕМІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Історія школи

Зеленопільська школа має свою досить цікаву історію, досить лише згадати її назви: Зеленопільська восьмирічна школа, Зеленопільська вечірня школа №77 м. Кривого Рогу, та просто школа с. Зелене Поле, і стає зрозуміло її велике минуле. Так сільській школі в 2010 році виповнюється 135 років, і це одна із найстаріших шкіл нашого регіону. Саме історія заснування школи тісно пов’язана з історією села.
Переселенці заснували школу в якій навчання велося на німецькій мові аж до кінця 30-х рр. ХХ-го сторіччя.
Сама ж школа точніше її перша будівля збудована на території нинішньої школи, а біля школи з часом було збудовано будівлю для квартир вчителів.
Як вже згадувалося на початку ХХ ст.. першу будівлю школи було зруйновано буревієм і школа переїжджає до будівлі заводу Фрезе (двоповерхова будівля, збудована в 1910 р. стоїть до цього часу), де працює за інтернат ним принципом та в якій навчаються діти з навколишніх сіл, і не лише німецьких.
Школа тих часів випустила в життя багато людей, але більшість з них на жаль або емігрували до різних країн, або було знищено тоталітарним режимом, як один з випускних класів нашої школи. Доречі в 1923 р. села Кам’яне Поле, Зелене Поле, Нова Хортиця (німецькі колонії) святкували своє 50-річчя, і на святі були присутні 1700 чоловік.
До Великої Вітчизняної Війни в 30-х рр. викладання в школі перевели на російську мову та змінили вчителів на «своїх». В ці ж роки з заводу Фрезе зробили інтернат для дітей-сиріт, які також навчалися в школі. В період війни школа також продовжувала працювати, навіть під час окупації (німецьке командування готувало кадри для своїх потреб). Після Великої Вітчизняної Війни школа продовжує своє існування знову ж таки як школа-інтернат. В школі навчалися діти з навколишніх сіл аж до того як збудували більшу та сучасну будівлю Надеждівської СШ.
На даний час в школі навчаються лише діти з с. Зелене Поле та с Кірово, налічує лише 54 учня.
За час існування школи було випущено лише за документами, що збереглися з 1975 р., близько 1000 чоловік.
А випускниками школи є військові та письменники, великі підприємці та робітники, але найбільше випускників школи це медичні працівники та працівники освіти.

2.2. Окупаційний період.

Ще одна трагічна сторінка з історії села – це Велика Вітчизняна війна, під час якої корінні жителі села стояли перед вибором, як німці та громадяни Радянського Союзу. Зрозуміло, що Радянська влада не залишала колоністам ніяких сподівань на майбутнє – більшість людей було переселено в інші села. Також до Казахстану, а тим що, якимось чином залишилися в селі під час окупації також прийшлося нелегко, фашисти також більшість із них вважали за зрадників і відправляли на роботи до Германії (Лабун К.В.), а ось деяких використовували для своїх подальших планів (В.Є.Вібе, навчався під час окупації в м. Києві, а потім приїжджав по мірі просування радянських військ до Німеччини в педагогічний інститут). З підходом радянських військ до Криворіжжя німецьке командування зробило все можливе для оборони стратегічного важливого місця, що саме цікаве – фашисти до останнього вели оборону навколишніх сіл, навіть тоді, коли радянські війська прорвали оборону значно південніше, робили все можливе, щоб якомога довше зберегли за собою цю територію (існують деякі факти, які свідчать про те, що німці вивозили уранові руди до Германії і цілком ймовірно використовували їх в роботі над «новою зброєю»)
«Мені вже давно відомо про такі факти, що німі ще до війни вивозили нашу уранову руду до Німеччини (інститут Фон-Брауна). Під час війни цей експеримент продовжувався. Пізніше Браун утік до США і там допоміг зробити атомну бомбу. Нині уранові шахти дають сировину для нашої промисловості» - саме так писав А.В.Дольчук, про залізорудну промисловість Крив басу [ ].
Лише загроза оточення змусила німців залишити цю територію і з відходом військ німецький літак забирав всіх охочих виїхати до Німеччини з с. Зелене Поле. Після кровопролитних боїв за село, в самому селі з’являються дві братські могили. Одна – радянським воїнам-визволителям і друга, про яку дуже довго мовчали, під стінами церкви, на якій зараз з’явилися пам’ятні знаки – це могила німецьких воїнів. Ми розуміємо, що іноді воюють не розуміючи навіть чому, а ось сам факт цього захоронення дає нам змогу стверджувати про толерантність бувших жителів, які, до речі, на той час були в більшості не німці. І цей факт повинен вчити всіх нас терпимості та людяності. З часом німці поступово повертаються до своїх рідних домівок, як повернулися Вібе В.Є., Лабуша К.В. (та інші); та з часом (з роками), почали розуміти, що вони для Радянської влади залишаються «ворогами», тож поступово і останні німці переселяються до Канади та Німеччини.
По декілька разів на рік нащадки старих жителів села, приїздять з далеких країн до витоків, як вони вважають своїх коренів, де дізнаються більше інформації про сумну долю с. Зелене Поле.

2.3. Проходження Чумацького шляху через село

Доказова база.
На цей час ми хочемо довести, що через наше село в свій час проходив Чумацький шлях. Тим більше, що таких відомостей нема в історично-краєзнавчому музеї м. Кривого Рогу. Є лише відомості про шлях, який проходив через саме м. Кривий Ріг. Але вивчаючи картографічний матеріал, навіть шкільного курсу історії України, ми бачимо, що в XVII ст., шлях проходив східніше від м. Кривий Ріг. А враховуючи, що географічні особливості місцевості, а саме басейни річки Базавлук, та її притоки, та річки Саксагань, що найбільша вірогідність проходження шляху в районі нашого села. А враховуючи те, що в дельті Саксагані були майже не прохідні плавні, ми можемо припустити, що шлях через Кривий Ріг виник трохи пізніше. Ми можемо враховувати і історичні описи походу Богдана Хмельницького на бій під Жовтими Водами, в чому також вбачаємо ще одну додаткову базу проходження шляху через наше село. Не маловажливішим фактом є і свідчення свідків. Всі старожили села стверджують про проходження шляху через наше село (Лабун К.В. та ін.). свідченням цього є Чумацький колодязь («Олександріївський»), залишки греблі через балку, для скорочення шляху, та розташування орієнтирів (могила Баба, та курган поблизу села Високе Поле). А на кургані біля с. Високого поля, під час єврейських погромів було масово знищено велику кількість євреїв.
Ми можемо припустити, що Кизикирманський шлях який за свідченнями Д.І.Яворницького проходив паралельно Микитинському у напрямку з півночі на південь до Кизикермана, біля села Жовте з часом міняє свій напрям з більш рівнішого з однією переправою через річку Саксагань і звертає на селище Ганівку, Недайводу, Кривий Ріг, з двома переправами через річки Жовту та Саксагань, при чому значно більшою відстанню. Причин тому може бути декілька. За нашою думкою, перша і це найвірогідніше, - виникає новий зимівник чи поселення в районі нинішнього м. Кривий Ріг. Друга – це можливо погане місце переправи, або болотяниста місцевість в районі переправи через річку Саксагань. Третя причина яка могла вплинути на зміщення шляху, це забобоність. В районі селища Веселі Терни розпочиналася балка Приворотна, яка тяглася на схід «перекриваючи» таким чином вірогідний шлях, а про саму балку старі люди і зараз говорять, що в ній «жила різка звірина (велика вірогідність, що на той час навіть полози), вовкулаки, перевертні, відьми, і який перейти вночі не наважувався самий відчайдуха». На захід, за нашою думкою, вірогідно перша гарна місцина для переправи була лише в районі нинішнього міста Кривий Ріг.
Ці причини поки що лише припущення, тому ми хочемо вивчити це питання більш детальніше. А свідченням того, що шлях проходив через села Зелене Поле є: 1) після перемоги під Жовтими Водами війська Б.Хмельницького роблять перший привал після 80 верстового переходу в районі нинішнього селища Веселі Терни звідки, до речі, походить назва селища. Відповідно шлях по якому йшли війська, йшов саме цим напрямом, але щоб не залишатись на видноті війська звертають на 4-5 км на захід де ховаються в низинах при річці Саксагань.
2) Цілком природно, що найкращими шляхами вважалися прямі, тобто найкоротші шляхи, а село Зелене Поле знаходиться в такому місці, де на південь майже відсутні великі природні перешкоди, річки Базавлук, Жовтенька та Кам’янка залишаються трохи східніше та основні орієнтири (кургани) знаходяться на природних височинах, рельєф місцевості такий, що частина балок відгалужуються на схід до басейну річки Базавлук, а інша на захід до річок Інгульця та Саксагані, що і створює ідеальну місцевість для прокладання ґрунтового шляху. На той час єдиною важкою перешкодою могла бути лише річка Саксагань.
3) Німці, засновники села, стверджують про те, що село будувалось вже біля готового шляху. Валентин Єгорович Вібе показував мені особисто місця, де проходив шлях на околицях села і через саме село, а під «Катеринівською» залізницею був спланований і до нині існує проїзд в місці, де за нашою думкою проходить шлях.
4) На шляхах за наказом Олександра І копались колодязі один з них і став основою при визначенні першого місця стоянки та зимівлі німців-переселенців, нажаль ми лише знаємо його місце знаходження, але існує велике бажання відновити його. Цей колодязь в народі звали «Чумацький», або «Олександрівським».
5) І зараз ми можемо розгледіти залишки насипу через балку, який в свій час використовувався як переправа та загат для невеличкого ставочка ймовірно зроблений вже німцями, але знову таки на шляху про який ми зараз згадуємо.
6) Д.І.Яворницький свідчить, що в районі Дніпропетровської області на Правобережжі проходили: Крюківський, Кримський, Переволочинський, Микитинський та Кизикерманський шляхи. Всі шляхи, окрім Кизикерманського проходили по верхів’ї річки Саксагань та звертали до Дніпра за лівим берегом річки Базавлук. Тому, виникає Боковий, з’єднувальний шлях, між Микитинським та Кизикерманським, який мав назву Саксаганський (шлях на Саксагань) від Алферівки через Ордо-Волинівку, Веселі Терни, правим берегом річки Саксагані й на Кривий Ріг. На той час вірогідно не було всім потреби заїжджати до Кривого Рогу та частина подорожніх звертала на південь в районі Могили Баба, тобто через нинішнє село Зелене Поле, за нашим припущенням відгалуженням Кизикерманського шляху.
Ще одним доказом, того, що через село З.П. все ж таки проходив шлях є те, що вниз на південь від Зеленого Поля по прямій розташоване с. Чумаки. Якщо подивитися карту, то можна сказати що села Зелене Поле та чумаки розташовані на одній уявній прямій. А через село Чумаки проходив так званий Чумацький шлях (звідки і сама назва села). І цьому є офіційні факти. Навіть те, що в селі є чумацька переправа через річку. То аналогічно по цій прямій, виходить, що шлях проходив і через наше село і ніяк не міг змінити свій напрям.
Ще одна доказова база, це те, що в районі Бабиної Могили було в 1648 році населення з трьох хат, про такий маловідомий факт я дізналася в Сергіївці. Це село, яке знаходиться в Софіївському районі, засноване в 1695 році, і розташоване на сході від Веселих Тернів, приблизно на 10 км.та від самого кургану на відстані 2,5 км. Старожили цього села повністю впевнені в своїх розповідях про існування невеличкого поселення в р-ні Бабиної Могили. А також є така легенда, що Б.Хмельницький, коли йшов на бій, під Жовтими Водами (а ми робимо такі припущення, що він ішов саме шляхом, який проходив через с. З.П.), він зробив зупинку і послав трьох своїх козаків (вони були братами) у розвідку. Коли брати під’їхали до поселення то вони зіткнулися з польським дозором. А в цьому поселені жила мати цих братів, виходить, що біля поселення був певний шлях, тому, що і польські посланці ішовши по ньому дійшли до поселення.
Але воїнів польських було вдвічі більше за трьох козаків. Поляки вбивши братів, залишилися в одній із хат на ночівлю, а мати цих хлопців взяла і підпалила будинки. Цей великий вогонь побачив Б.Хмельницький і вирушив з військом до цього місця. Прийшовши він розправився з поляками, які залишилися. А тіла молодих козаків були поховані та же, і з усіма козацькими почестями. Кожен козак посипав на могилу хлопців шапку землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вібе. Виступ на святі 130-річчя села Старожил села.
2. Вібе. Виступ на святі.
3. Сємєчкін Л. «Хрестоматія з історії Дніпропетровщини». Дніпропетровськ: «Дніпрокнига». №105. Кривий Ріг (уривки), ст. 259-260.
4. Газета «Червоний гірник». 5 березня 1988 р., «Біля старого млина».
5. Синівський А. «Хрестоматія з історії Дніпропетровщини». Дніпропетровськ: «Дніпрокнига». №170. О.М.Поль, ст. 283-293.
6. Титов В.В. «Основні віхи життя та діяльності О.М.Поля».
7. Вібе В.Є., виступ на святі.
8. Дольчук А.В. (доцент КДПУ кандидат історичних наук). «Залізорудна промисловість Крив басу в контексті 10-річчя незалежності».
9. Яворницький Д.І., «Вольності запорізьких козаків».
10. Спогади свідків в селі Сергіївка.

Висновок

Досліджуючи цю тему, ми відкрили багато нового в першу чергу для себе, а також поділилися своїми враженнями з односельчанами. Ми в котрий раз переконалися, які добрі і щирі люди живуть в нашому селі. Адже саме вони найбільше допомогли нам в написанні цієї роботи. Дослідивши історичне минуле села ми дослідили також ймовірність проходження Чумацького шляху через село та змогли довести, що через наше село проходив Кизикерманський шлях, а твердження, що цей шлях був Микитинським є хибним хоч і попав до офіційних джерел.